Реабілітація при хворобі Паркінсона
Реабілітація відіграє дуже важливу роль у лікуванні людей із хворобою Паркінсона. Завдяки реабілітації, незважаючи на безліч недуг та обмежень, з якими борються пацієнти, вони можуть довше радіти життю.
Фізіотерапія в першу чергу спрямована на уповільнення перебігу хвороби, зменшення симптомів та продовження часу самостійності, працездатності та активності хворого. Відновне лікування має бути засноване головним чином на запобіганні виникненню окремих порушень, а не лише на боротьбі з ними. Реабілітацію слід проводити вже в момент встановлення діагнозу, щоб відстрочити появу подальших симптомів захворювання та зменшити вираженість наявних, а її обсяг повинен бути індивідуально підібраний до поточного неврологічного стану хворого. Фізіотерапія має бути спрямована на адаптацію хворого до поточних психофізичних можливостей за рахунок оптимізації його функціональних можливостей.
Мета фізіотерапії при хворобі Паркінсона
Основою оздоровлення є кінезотерапія. Вправи спрямовані на поліпшення загальної фізичної підготовки та рухливості, а також на зміцнення м’язів, які відповідають за правильну поставу, тобто. сідничних м’язів, м’язів живота, стегон та спини. Вони також запобігають контрактурам в області плечового поясу і м’язів-згиначів стегна, що призводить до характерного силуету людей, які страждають на хворобу Паркінсона – кругла спина, голова і тулуб нахилені вперед. Вправи дозволяють зберегти гнучкість хребта, правильну рухливість грудної клітки, а також покращують вентиляцію легень та сприяють засипанню та глибшому та тривалішому сну. Рух також покращує психічне самопочуття пацієнта, підвищуючи почуття впевненості у собі і насамперед, це дозволяє зберігати незалежність у повсякденній діяльності. Вправи слід виконувати сумлінно і систематично, бажано щодня, тоді доби, коли тренованість і самопочуття хворого перебувають у рівні, тобто. у період оптимальної дії препарату.
Збереження мобільності
Одним з найважливіших елементів реабілітації людей з хворобою Паркінсона є оптимальне використання моделей рухів, що ще збереглися. У міру прогресування захворювання пацієнти втрачають здатність навчатися нових рухових систем. Цей симптом є вже у ранній фазі, а результаті розвитку хворого зникає зовсім. Саме тому так важливо зберігати цю навичку якомога довше. Цьому можуть допомогти: часте повторення рухів, змінна частота окремих дій, виконання завдань у різних формах та у різному середовищі. При запущеній формі захворювання важливо зберегти здатність виконувати вправи, раніше вивчені рухи, щоб розширити самостійність у їх виконанні.
З розвитком захворювання хворі також втрачають здатність виконувати складні рухи, тому на початковому етапі реабілітації їх слід вводити якнайбільше. Однак у хворих із значними порушеннями слід надходити навпаки, тобто проводити аналіз рухів і роз’яснювати хворому, що всі складні рухи є сумою послідовності простих рухів і ці окремі прості рухи слід відпрацьовувати з пацієнтом.
Вправи на координацію та рівновагу при хворобі Паркінсона
У зв’язку зі значним зниженням стійкості пацієнтів при стоянні та ходьбі вправи на координацію та рівновагу є ще однією важливою частиною реабілітації. У ранній стадії захворювання слід посилювати та підтримувати захисні рефлекси при втраті рівноваги. На пізнішому етапі слід навчити хворого на безпечну поведінку, коли рефлекси вже зникли або повністю втрачені. Вправи слід виконувати у стійких та нестійких положеннях, з використанням такого обладнання, як платформа, що рухається, м’яч, батут, м’який мат.
Ходьба при хворобі Паркінсона
Фізіотерапія також має бути спрямована на покращення стереотипу ходи хворого, який суттєво змінюється у міру прогресування захворювання. Спочатку дуже добре помітний симптом – гіпокінезія, тобто. сповільненість рухів. Кроки хворих стають дрібнішими і повільнішими, також видно відсутність руху верхніх кінцівок при ходьбі. Крім того, хворі важко починають рух і зупиняються. У міру розвитку хвороби починають з’являтися застиглі стани – раптова нерухомість, помітна на початку ходьби, зміні напрямку руху та проході через вузькі проходи, наприклад, двері (так званий тунельний симптом). Крім того, ці симптоми супроводжуються тривожністю, порушенням постави та рівноваги, що згодом може призвести до падінь. Для того, щоб хворий зміг якомога довше зберегти здатність до самостійного пересування, реабілітацію слід починати відразу при появі перших порушень ходи. Почавши виконувати вправи якомога раніше, ви також зможете обговорити з пацієнтом та його сім’єю конкретні розлади, які виявляться у міру прогресування захворювання. Слід зміцнювати та стимулювати ініціативу пацієнта, щоб він шукав шляхи вирішення проблем, а не ставав заздалегідь залежним від допомоги третіх осіб.
Реабілітацію ходи слід проводити під наглядом фізіотерапевта, який може страхувати пацієнта під час виконання окремих завдань, це гарантує негайну допомогу у разі небезпеки падіння. У реабілітації корисні: звукові стимули (наприклад, музика, метроном, бавовни), завдяки яким пацієнтові легше підтримувати швидкість ходьби та довжину кроків, тактильні стимули (наприклад, прямий контакт) – легке потягування, розгойдування тулуба, пасивне підняття колін та візуальні стимули (наприклад , мотузки, м’ячі, кольорові стрічки, сліди на підлозі), вони дозволяють оптично структурувати простір, що полегшує ходьбу пацієнта. Для того, щоб стимулювати початок ходьби, можна використовувати, наприклад, тростину або книгу, покласти її на землю як перешкоду для подолання. Такий об’єкт змушує зосередити увагу та задіяти центр мозку для виконання завдання, яке хворий виконував автоматично до хвороби. У свою чергу, для попередження згасання ходи можна використовувати наслідування – хворий спостерігає за людиною, що йде попереду, і повторює ритм його кроків. Терапія повинна проводитися таким чином, щоб допомога фізіотерапевта, наприклад, при порушеннях з початком руху при постановці ритму переносилася на хворого таким чином, щоб він сам регулював та коригував ритм свого руху. Вправи найкраще проводити у великих приміщеннях, наприклад, у коридорі чи спортзалі, або на вулиці – у парку чи саду, де кущі, дерева, паркани є візуальними знаками. При порушеннях із початком руху при завданні ритму передати його хворому таким чином, щоб він сам регулював, коригував ритм свого руху.
У ході терапії пацієнти освоюють повороти тулуба, прийоми зміни напрямку руху, поліпшення постави (вправи перед дзеркалом). У першій фазі захворювання пацієнт також повинен навчитися виконувати кілька дій одночасно, наприклад, витягувати ключі під час ходьби або купувати. Однак у періоді, що далеко зайшов, коли хворий втрачає здатність виконувати дві дії одночасно, слід навчити спочатку закінчувати одну дію, а потім починати іншу, наприклад, спочатку потрібно дійти до дверей, а потім взяти ключі. Регулярні прогулянки також допомагають у реабілітації. Вони надають пацієнту можливість контролювати власну фізичну форму. Хорошою ідеєю є також тренування зі скандинавської ходьби, під час якої пацієнти марширують зі спеціальними ціпками в руках.
Пацієнти із хворобою Паркінсона також страждають від обертання навколо своєї осі. Це з скасуванням противернення плечового пояса стосовно стегнам. З цієї причини їм важко змінювати напрямок ходьби, змінювати положення, наприклад, з положення лежачи на спині сидячи в положення. В результаті виникає додаткова проблема зі зміщенням центру тяжіння, збільшенням зусилля та посиленням м’язової напруги. У реабілітації аксіальної апраксії використовуються, серед іншого: візуальна стимуляція обсягу рухів за допомогою візуальних знаків, відокремлення рухів очей – голови від рухів тулуба та кінцівок, аналіз передбачуваного руху в уяві. Вправи спрямовані на навчання усунення центру тяжіння, утримання м’язової напруги збалансованим чином – відпрацювання поділу рухів плечового та тазового пояса.
Додаткові елементи терапії при хворобі Паркінсона
Терапія хворих має включати також лікування скутості – підвищення м’язового тонусу за рахунок зменшення його негативного впливу. Для цього використовуються такі методики: аутогенне тренування, методики активної релаксації, мобілізація суглобів, релаксаційна терапія, активний рух кінцівок з упором на імпульс і розтяжку через пози на розтяжку, пасивна розтяжка м’язів, теплі та вологі компреси та гімнастика у воді. Крім розслаблюючої дії, вода завдяки плавучості дозволяє здійснювати спокійні, повільні рухи, а плавання покращує рівновагу та координацію.
Тремор при хворобі Паркінсона
Мануальні вправи та терапія при треморі також дуже важливі. Тремор не можна зменшити реабілітацією, але разом із пацієнтом слід розробити стратегію подолання. Наприклад, тремор голови можна контролювати, підтримуючи щелепу рукою або спираючись на спинку стільця, у разі листа передпліччя повинні спиратися на стільницю, а в положенні стоячи корисно перекладати вагу тіла з ноги на ногу, з пальців на п’яти і кілька кроків. Мануальні вправи, з іншого боку, допомагають підтримувати спритність рук. Бажано виконувати їх регулярно. До цього виду діяльності належить вишивання чи в’язання, а також рішення ребусів. Крім того, слід тренуватися піднімати та переносити предмети різної форми, малювання та лист. Мануальні вправи, і особливо вправи на точні рухи, тобто шнурування взуття, застібання гудзиків.
Вправи для м’язів обличчя
Вправи для м’язів обличчя також важливі для пацієнтів – вони відповідають за прояв емоцій і корисні при спілкуванні. Внаслідок захворювання мімічні м’язи стають напруженими, ними важко рухати, що призводить до так званого замаскованого обличчя. Вправи найкраще виконувати перед дзеркалом, наприклад, зморщуючи губи, морщуючи ніс і брови, заплющуючи розплющуючи очі, надуючи щоки із закритим ротом, торкаючись язиком неба або облизуючи губи. Дихальні вправи також важливі для пацієнтів із хворобою Паркінсона. Пацієнтів слід навчати правильному та глибокому діафрагмальному дихання та подовженню фази видиху, щоб можна було вимовляти довші пропозиції.
Фізіотерапія при хворобі Паркінсона
Терапія рухом для людей із хворобою Паркінсона, які скаржаться на біль, може доповнюватися фізіотерапією та масажем. Застосовуються такі процедури, як електростимуляція, грязьові компреси, гідротерапія, ультразвук або магнітостимуляція.
Реабілітація людей у Пансіонаті Життя в Радість у Києві, які страждають на хворобу Паркінсона, на жаль, не здатне переламати перебіг подій та вилікувати хворих. Однак завдяки поєднанню фармакотерапії та фізіотерапії у пацієнтів з’являється шанс покращити якість життя та знизити інвалідність.
Будинок престарілих Життя в радість спеціалізується по догляду, оздоровленню і реабілітацією за літніми людьми і за лежачими хворими. Так само, ми надаємо послуги медичного транспортування з України і за кордоном, пишіть нам на електронну пошту або дзвоніть.
uarenamed@gmail.com – для клієнтів