Реабілітація після імплантації ендопротезу тазостегнового суглоба та принципи функціонування пацієнта після операції
Щоб уникнути інвалідності, пов’язаної з дегенерацією кульшового суглоба, і повернути собі колишню свободу рухів, пацієнтів часто спрямовують на ендопротезування. Багато факторів визначають початок та успіх реабілітації після імплантації ендопротезу. Які кроки зробити після процедури, коли починати та як проводити реабілітацію та як підготувати квартиру до повернення додому, читайте у статті нижче.
Від чого залежить успіх реабілітації?
Початок та успіх реабілітації після операції із заміни кульшового суглоба залежить від багатьох факторів, таких як:
- причини заміни суглоба,
- анатомічні умови у суглобі,
- вид використовуваного ендопротезу та техніка його імплантації,
- виникнення можливих складнощів та ускладнень під час та після процедури,
- стан здоров’я пацієнта до та після операції та супутні захворювання.
Остаточне рішення про початок реабілітації разом із зазначенням обсягу можливих обмежень повинен приймати в кожному конкретному випадку лікар-ортопед, який оперував пацієнта.
Біполярний ендопротез
Після перелому шийки стегна хворим із численними супутніми захворюваннями, з високим ступенем остеопорозу зазвичай імплантують біполярний ендопротез. Найважливішою особливістю такого ендопротезу є те, що імплантується не вертлужна філіжанка, а стегнова ніжка, зазвичай фіксована на кістковому цементі з суглобовою головкою. Імплантація даного виду ендопротезу визначає більш короткий час операції та оптимально малий обсяг оперативного втручання, що дозволяє швидко мобілізувати хворого, що має велике значення, оскільки ускладнення кровообігу, спричинені іммобілізацією, є частою причиною смерті у зазначеній групі хворих. Таким чином, метою реабілітації в цих випадках є швидка вертикалізація та навчання ходьбі без або найчастіше за допомогою пристосувань (ходунків, милиць).
Види ендопротезів
При дегенеративних змінах кульшового суглоба як первинних, так і вторинних (субдиспластичний, посттравматичний, постстерильний некроз, при ревматологічних захворюваннях) імплантують:
- цементні тотальні ендопротези. Ніжка та чашка розміщуються на кістковому цементі (рідко, наприклад, при остеопорозі високого ступеня). У цих випадках можна починати повне навантаження на оперовану кінцівку одразу після операції.
- безцементні ендопротези. Шток фіксується без цементу та загвинчується чашка. Це тип протеза, що найчастіше використовується. Відбувається поступове зниження навантаження на оперовану кінцівку, яке поширюється навіть до 3 місяців після операції.
- гібридні ендопротези, в яких лише один елемент фіксується кістковим цементом (остеопороз, деформація вертлужної западини).
Імплантація ендопротезу – велика хірургічна процедура
Слід пам’ятати, що операція імплантації ендопротезу в тазостегновий суглоб – обширна процедура, обтяжена втратою великої кількості крові (необхідне переливання крові та кровозамінників), при якій м’язи, капсула суглоба, кістки вирізують, а місця для елементів ендопротезу готують. Період від операції до загоєння тканин – це період неінфекційного локального запалення в ділянці тазостегнового суглоба. Післяопераційна рана гоїться до 10-14 днів після операції, але глибші тканини гояться набагато довше, навіть до декількох тижнів. Однією з можливих механічних ускладнень після імплантації ендопротезу є його вивих, тобто. випадання штучної головки із гнізда.
Стабільність ендопротезу
Найважливішою умовою правильного функціонування ендопротезу є його стабільність, тобто. здатність утримувати голівку в гнізді. У зв’язку з тим, що під час операції розрізаються м’язи і капсула суглоба, єдиним фактором, що визначає стабільність суглоба після імплантації ендопротезу, є правильно підібраний розмір елементів протезу, їх імплантація добре підготовлену поставити в правильне положення. Зшиті м’язи та капсула суглоба не відновлять повну працездатність та функцію, але згодом створять навколо протеза своєрідну капсулу, замінник капсули суглоба, додатково його стабілізуючи.
Реабілітація відразу після операції
Вже в ортопедичному відділенні відразу після операції починається реабілітація хворого, що складається з приліжкової дихальної гімнастики, стоп, ізометричних вправ, сидіння з опущеними ногами, вертикалізації біля ліжка, ходьби з ходунками або милицями по кімнаті, палаті. Також вчать лягати на ліжко, сідати, підніматися сходами, користуватися туалетом. Пацієнт також проінструктований про те, які дії та рухи не можна виконувати, щоб не призвести до ускладнень (наприклад, низьке сидіння нижче 90 градусів згинання в кульшових суглобах, ліжко на боці неоперованої кінцівки, заборона на приведення оперованої кінцівки).
У зв’язку з постійним удосконаленням конструкції протезів, техніки імплантації ортопеди все частіше направляють пацієнтів з імплантованими ендопротезами тазостегнового суглоба на стаціонарну реабілітацію практично відразу після закінчення хірургічного лікування без періоду очікування, що дозволяє поступово навантажувати оперовану кінцівку і від. >
Реабілітація після імплантації тазостегнового суглоба є важливим та необхідним етапом лікування з метою відновлення повної чи оптимальної рухливості та ходи, навчання пацієнта безпечному щоденному функціонуванню з ендопротезом, запобігання ускладненням, підготовці та поверненню до роботи. Вона повинна бути продовженням реабілітації, розпочатої в ортопедичному відділенні, і проводитися за згодою та направленням лікаря – ортопеда, що оперував хворого в стаціонарних реабілітаційних або санаторно – курортних палатах, оскільки хворий, як і раніше, потребує цілодобового медичного та сестринського догляду, а також контроль та розподіл вправ і процедур у цей період та у віддаленій перспективі.
Курс реабілітації
Однією з найважливіших цілей реабілітації після імплантації ендопротезу є відновлення та навчання відчуття положення та положення оперованої кінцівки та відчуття тиску на суглоб. Це допомагає контролювати рухи у суглобі. Це так звані вправи на глибоке почуття і виконуються у положенні лежачи, сидячи та стоячи. Поступово вводяться ізометричні вправи сідничних та чотириголових м’язів, вправи з опором стопі. Починаються вправи, що проводяться, що розвантажують і надають допомогу в оперованому кульшовому суглобі, потім повільні і силові вправи, що поступово зміцнюють м’язи тазового пояса, пам’ятаючи, що оперована кінцівка не повинна бути приведена в приведення, тобто. не повинна перетинати серединну лінію між кінцівками та стопа і вся кінцівка не повинна бути вивернута назовні. З самого початку пацієнта вчать і вчать, як повертатися у кожному напрямку, як нахилитися, як лягти на ліжко. Ходьбу проводять спочатку з милицями, потім з одним милицею, поступово збільшуючи відстань і навантаження на оперовану кінцівку. Також виконуються вправи на розтяжку та зміцнення м’язів плечового пояса та верхніх кінцівок, а також неоперованої нижньої кінцівки. Продовжуйте вчитися підніматися сходами спочатку з двома милицями, потім з одним. Нарешті, практикується ходьба без милиць, а також рівновага та стабілізація тазу та хребта. Протягом усієї реабілітації пацієнта навчають правильного виконання повсякденних дій.
Реабілітація для кожного пацієнта проводиться індивідуально. У реабілітації застосовується принцип малих кроків, т. е. постановка поетапних цілей задля досягнення послідовних якісних здібностей, маючи на увазі кінцеву мету, якою є повна чи оптимальна придатність пацієнта. Термін реабілітації становить 4 – 6 тижнів і залежить від вихідної фізичної підготовки пацієнта, супутніх захворювань, фізичної працездатності та рухливості.
У нашому реабілітаційному пансіонаті ми підготували індивідуальну реабілітацію для пацієнтів, які потребують індивідуального догляду фізіотерапевта та адаптації методів роботи до поточного стану здоров’я.
Будинок престарілих Життя в радість спеціалізується по догляду, оздоровленню і реабілітацією за літніми людьми і за лежачими хворими. Так само, ми надаємо послуги медичного транспортування з України і за кордоном, пишіть нам на електронну пошту або дзвоніть.
uarenamed@gmail.com – для клієнтів